Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 916/2503/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО", м. Болград, Одеська обл.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО", м. Болград, Одеська обл.простягнення 237 495 грн.

за участю представників

прокуратури: Яговдік С.М.,

позивача-1: Барда С.Ю.,

позивача-2: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/2503/16 за позовом заступника військового прокурору Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі за текстом - Білгород-Дністровська КЕЧР) до товариства з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" (далі за текстом - ТОВ "БТК АГРО") про стягнення 237 495 грн.

До початку розгляду справи по суті ТОВ "БТК АГРО" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧР про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2016 року залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у задоволенні клопотання про відстрочення ТОВ "БТК АГРО" сплати судового збору за подачу зустрічного позову - відмовлено; зустрічну позовну заяву ТОВ "БТК АГРО" до Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧР про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу зустрічного позову не підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення; крім того, всупереч вимогам процесуального закону ТОВ "БТК АГРО" не було дотримано приписів ст. 56, п. 3 ч. 1 ст. 57, 60 Господарського процесуального кодексу України щодо надання доказів надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам у справі та сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "БТК АГРО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Прокурором та позивачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-1 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Учасників судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач-2 та відповідач не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Отже, за змістом наведеної норми зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог ст. ст. 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Положеннями п. п. 2 та 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями підпункту 2) п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та становить 1 378 грн.

Як вірно відзначено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору за зустрічним позовом є немайнова вимога про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, а, отже, за подання до місцевого господарського суду вказаної зустрічної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 378 грн.

Проте, ТОВ "БТК АГРО" не було додано до зустрічної позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем у зв'язку зі збором врожаю, який потребує значних фінансових витрат, що унеможливлює сплату судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у наведеній статті Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми відстрочення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень з урахуванням того, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищенаведених процесуальних приписів вбачається, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати належні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як роз'яснено в п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В ст. 129 Конституції України закріплено один із основних принципів судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені законодавчі положення, самі лише посилання на обставини щодо скрутного матеріального становища, які пов'язані з відсутністю коштів для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення сторони судового процесу від такої сплати.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що всупереч приписам процесуального закону скаржником не надано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини та які б підтверджували, що майновий стан скаржника робить неможливим сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви на момент її подання, у зв'язку з чим суди дійшли правомірних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не виконано вимоги ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України щодо надіслання іншій стороні копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, адже до зустрічної позовної заяви в якості доказів надіслання копії позовної заяви додано лише фіскальні чеки № 0021211 та № 0021212 від 25.10.2016 року на ім'я та адресу відповідачів рекомендованим листом без опису вкладення. Зазначення про наявність описів вкладення на адреси відповідачів відсутнє й у додатках, вказаних у зустрічному позові.

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про повернення зустрічної позовної заяви на підставі положень ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, відповідає нормам чинного процесуального законодавства і має бути залишена без змін.

Доводи скаржника про порушення принципу доступу до правосуддя внаслідок відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. При чому, процесуальні обмеження, як правило, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як зазначено вище, не є абсолютним правом і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Водночас, слід зауважити, що правова конструкція ст. 63 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.

Відтак, оскаржуваними судовими актами не були порушені права позивача за зустрічним позовом на доступ до правосуддя відповідно до норм чинного законодавства, норм міжнародного права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивач не був позбавлений права повторно звернутись до суду першої інстанції із позовною заявою після усунення порушень.

Інші посилання ТОВ "БТК АГРО" в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права та не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі № 916/2503/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді В.А. Корсак В.О. Швець